Мене часто дивувало як у фільмах знімаюсь любовні сюжети.
Вони побачились, почали спілкуватись, закохались. і обов"язково настає такий момент, коли хтось комусь щось не дорозповів. Це вже трагедія. Почалась недовіра один до одного і настає момент розлуки. І раптом хтось із них розуміє, що це погано , що щось не так, бо до нестями кохає .
І як на плівці, людина починає дивитись ті моменті , коли обидва були разом. На сцені вмикаюсь сумну пісню, сюжет простий: вони десь у парку, а може у міському транспорті, сміються, граються чи просто ніжно сваряться. Все рівно вони разом. На обличчі сльози чи важка сумна тінь.
Історія майже на 90% закінчується Хеппі Ендом. І мабуть кожен з нас, порівнює мелодрами зі своїм особистим життям. І часто шкодуєм, що у житті зовсім не так. Або навпаки...
Немає коментарів:
Дописати коментар